Історія закладу освіти

За спогадами людей (відповідних документів у Сумському державному архіві не збереглося) наша школа була відкрита в 1906 році. У ній навчалися діти робітників, що працювали на спиртовому заводі, який був заснований ще в Х1Х столітті і розташований на території сучасного цукрового заводу. За спогадами старожилів , біля школи знаходилася робітнича їдальня, де харчувалися й учні. Зараз у тому приміщенні знаходяться квартири жителів села. Село в цей час відносилося до Путивльського повіту Попово- слобідської дільниці.

У 1911 році власник цукрового заводу Курдюмов переніс своє підприємство із с. Вовчик у Попову Слободу-ближче до залізниці і в центр бурякосіяльного району, звідки надходила сировина на завод, який називався Миколаївським.

Оскільки будівництво, а особливо виробництво цукру, потребувало кваліфікованих робітничих кадрів, Курдюмов змушений був у 1913 році відкрити і для себе початкову трикласну школу в пристосованому приміщенні, де була його квартира, а також жили службовці. Вхід до школи був з боку вулиці, в лівому куточку цього будинку, де й зараз розмішена наша школа. До 1917 року школа мала лише одну класну кімнату. Як згадувала Гаренко Софія Іванівна, що дітей учив один учитель, і вів він заняття одночасно з двома групами-класами. Приймали дітей до школи не кожного року , а через рік. За іменем заводу школа стала називатися Миколаївською. Навчання в цій школі було найелементарніше : школярів учили читати, писати, рахувати. Особлива увага зверталася на вивчення Закону Божого, проповіді покори властям і церкві.

Після 1917 року до класної кімнати додали інші приміщення цього будинку, тому що жителів переселяли в інші квартири. Добавлялися і вчителі, які вже вели не по два класи-групи, а кожен окремо. І дітей почали приймати в школу щороку.

У зв’язку з військовими діями Путивльський повіт тимчасово з 12 вересня 1919 року був приєднаний до Орловської губернії. 30 грудня 1919 року Путивльський повіт знову був включений до складу Курської губернії і Попова-Слобода увійшла до Путивльського повіту.

З 1919 року школа називалася радянською школою першого ступеня Миколаївського державного цукрового заводу з трирічним навчанням.

У 1920 році розпочалася реорганізація школи в семирічку. Вона вже мала три класні кімнати. Влітку цього року в школу приїхав учитель Шалаєв Василь Феофілович, який у 1913 році закінчив Московський університет і спочатку працював у Путивльському реальному училищі вчителем природознавства. Він став завідуючим школою.

Під його керівництвом у 1920 році було відкрито четвертий клас. Учителями тоді працювали Рябенко Л.А.(дочка робітника), Шабалдаєва О.І. (дочка фельдшера), Гаврилова П.С., Ревська П.С., Курбет Микола Петрович. Перебудова школи йшла у важких умовах. Приміщення не вистачало , доводилося пристосовуватися. Усього було чотири класні кімнати, з них два великі класи прохідні й дві невеличкі класні кімнати, які з’єднувалися коридором через великі класи ( колишні квартири). Кількість учнів у класах була невелика-до 20 чоловік. У класах стояли не парти , а столи з похилими кришками і до них лави. Обладнання не було майже ніякого.

У 1921 році було відкрито 5-й , у 1922 році-6-й клас. Цього року в школу прийшла працювати Гаренко Софія Іванівна, яка закінчила інститут благородних дівиць. У 1923 році відкрили 7 клас. Колишнє приміщення контори і квартири службовців були передані під школу.

Поповнювалися й ряди вчителів. Дітей навчали Шалаєва М.І.(математика), Стефанець Л.В(географія і німецька мова), Констянтинов С.Г. (історія і фізкультура), Єршов В.Ф. (російська мова і література) , Іванова С.І.(молодші класи), Спаська Єлизавета Миколаївна (мовник).

У школі викладалися такі предмети: російська ( нею навчали дітей) та українська мови, арифметика, алгебра, геометрія, історія, географія, природознавство, малювання, німецька мова й трудове навчання. Були столярна й слюсарна майстерні. Біля школи посадили фруктовий сад, обсадили шкільну садибу деревами. При школі були організовані виробничі ділянки, які учні самі обробляли.

У 1924 році В.Ф. Шалаєв залишив школу й поїхав до Москви, де продовжував своє навчання. Ставши пізніше доктором біологічних наук, він написав підручник, за яким навчався не один випуск учнів не лише нашої школи.

У 1924 році школа здійснила перший випуск 7 класу і відкрили з 1 вересня 8 клас.

Після від’їзду В.Ф.Шалаєва завідувати школою стала Нікуліна Надія Петрівна, талановитий педагог , чудова людина, дуже діяльний організатор і адміністратор. При ній школа продовжувала збільшувати кількість своїх приміщень за рахунок квартир , які були в школі. Зробили й новий вхід у школу з правого боку приміщення, де він і зараз є. Були створені комсомольська (1922) та піонерська ( 1923) організації.

Першими піонерами стали Касяненко Віра Карпівна, Касяненко Лев Карпович, Вакуленко Антон Полікарпович, Микола й Олександр Куценки.

27 квітня 1923 року Президія ВЦВК СРСР прийняла постанову про адміністративний поділ Курської губернії (ліквідували 51 волость), у т.ч. в Путивльському повіті була ліквідована Попово-Слободська волость, а з 12 травня 1924 року був ліквідований і сам Путивльський повіт, який повністю увійшов до складу Рильського повіту.

Згідно постанови Президії ВЦВК СРСР від 16 жовтня 1925 року від Курської губернії до України (Глухівський округ) відійшла вся територія Путивльського повіту , у т.ч. й село Попова Слобода.

У зв”язку з цим у 1926-27 н. р. все навчання в нашій школі було переведено з російської мови на українську.

При Нікуліній Н.П. в молодших класах працювали Беренська Л.І., Довга Н.Т., Красногорська В.П., Гаренко С.І.

У 30-х роках у нашій школі, як і в усій країні, було посилено увагу загальноосвітній підготовці учнів. З 1930 року почали втілювати в життя постанову про обов’язкове початкове навчання.

Постанова ЦК ВКП/б/ від 05.09.1931р. „Про початкову та середню школу” поклала початок новій реорганізації навчальних закладів у нашій державі.

ІУ позачергова сесія ВУЦВК ХІІ скликання 9 лютого 1932 року прийняла постанову „ Про організацію обласних виконавчих комітетів на території УРСР”, по згідно з якою на території України було створено 5 областей, у т.ч. і Харківська область, до якої увійшли Суми і 14 районів, включаючи і Путивльський район.

15 жовтня 1932 року постановою ВУЦВКа за рахунок розукрупнення Київської і Харківської областей була створена Чернігівська область. До неї відійшов і Путивльський район.

З 1933 року школа називається Бухарінська ФЗС , у 1934 році її було реорганізовано з семирічки в середню і відкрито восьмий клас, вона вважалася кращою школою району по успішності і поведінці. В ній було чітко організоване учнівське самоврядування.

У 1937 році в нашому навчальному закладі було зроблено перший випуск, але вже Косіорівської середньої школи (так вона стала називатися).

Учнів – випускників було всього 20, серед них Касяненко Євгенія Карпівна .- майбутній учитель нашої школи, Герой Соціалістичної Праці, Тетяніщенко Галина Сергіївна - майбутній учитель Першотравневої школи , Хімченко Є.Д., Білоброва Г.Д., Вареніченко Л.Л. – вчителі інших шкіл СРСР, Браженко Катерина Григорівна – головний технолог ц/заводу, Орловські Анна та Юлія Іполитівни, Рак Петро Федорович. З 20 випускників 5 отримали золоті медалі.

До речі, із зміною статуса школи із семирічки в середню змінилася і назва керівника школи і він тепер став називатися не завідуючим школою , а директором.

Трагічні події 1937-1938 років-безпідставні репресії – не обійшли і наш навчальний заклад. Служаки з НКВС прямо з уроків перед закінченням школи забрали вчителя математики Ливунова Григорія Мироновича, якого підозрювали в організації гуртка СОН (Союз освобождения народа). Був засуджений, працював на будівництві Біломоро – Балтійського каналу, реабілітований у 1961 році. Учителя початкових класів Тернового Антона Івановича, як керівника СОНу також було репресовано, розстріляно в 1937 році, лише в 1989 році - реабілітовано. Учитель Глобенко Андрій Єгорович був засуджений на 10 років, реабілітований у 1957 році. Завгоспа школи Нагорного Хому Панасовича безпідставно розстріляли в 1937 році, реабілітовано в 1957 році. Бондаря Олександра, учня 9 класу, як члена СОНу, було засуджено на 5 років позбавлення волі. Повернувся в село лише після війни, працював у школі вчителем музики, реабілітований у 1989 році. . У справі СОНу безпідставно притягувалися до відповідальності учні нашої школи : Ткаченко Олександр, Чорнозуб Андрій – учень 9 класу, реабілітований у 1989 році, Саєнко(Товстуха) Олена – учениця 8 класу, реабілітована в 1989 році. Хоча всі вони й були оправдані, але окремі з них так і не повернулися в рідне село і могили їх невідомо де.

За довоєнний період директорами (так стали зватися керівники середньої школи) нашої ” Альма матер” були Тарара Іван Йосипович – до 1934 року, Іващенко Олександр Іванович – з 1934 по 1937 рік, Вада Андрій Тарасович з 1937 по 1941 рік.

Протягом 1937 - 1941 років школа дала 5 випусків десятикласників, усі вони стали її гордістю.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1939 року була утворена Сумська область, у яку увійшло 17 районів Чернігівської області, а відповідно і наше село.

З осені 1941 по осінь 1943 року школа не працювала, бо наша територія була окупована ворогом. На базі школи діяв військовий госпіталь.

Кращі комсомольці нашої школи добровільно пішли на фронт. Всіх перерахувати не можливо. З 9 класу – Одинець Давид (загинув у боях за Сталінград у 1942 році), Дудка Микола, Мозговий Петро, Дудка Андрій і багато інших. А Ковбасу Петра , секретаря комсомольської організації школи, було розстріляно фашистами у 1942 році.

Після визволення села Слобода від ворога у вересні 1943 року почалося відновлення нашого навчального закладу. Був створений невеличкий педагогічний колектив школи, який провів велику роботу по укомплектуванню школи учнями і створенню її навчальної бази. Велику роботу проводили вчителі Шкурдода Ганна Луківна (російська мова та література), Яцура (Потакова) Марія Василівна(географія, історія), Князь Леонтій Михайлович (математика), Шкурдода Федір Андрійович(фізика, астрономія), Гаренко Софія Іванівна. У 1944 році, повернувшись з евакуації , уперше переступила поріг рідної школи як учитель Касяненко Євгенія Карпівна Про перші повоєнні часи 1943 року згадує М.Кондратьєв: »В перший день уроків, а це було в жовтні 1943 року, німці сильно бомбили залізничну станцію, де загинуло багато людей. Школа була зайнята пораненими і уроки відмінили.

В 1946 році разом з Антощенком Борисом був учасником республіканського зльоту юних піонерів України як переможці обласної спартакіади юних фізиків. В 1947 році мене обрали секретарем комсомольської організації школи. З нами в школі навчався Вадим Сахненко, який пережив блокаду Ленінграда».

Про життя учнів і роботу школи в 1946 році згадує колишня учениця школи,яка в 1944 році навчалася у 8 класі Гордзієвич Людмила: « Тоді був важкий час. Не вистачало підручників, чорнила, зошитів, карандашів. В той час прийшов з армії і став директором школи великий ентузіаст дитячої технічної творчості Федір Андрійович Шкурдода. Ми до пізнього вечора виготовляли діючі моделі, які потім він використовував на уроках. На заняттях літературного гуртка випускались літературні журнали(рукописні) з своїми малюнками і творами. Літературні твори костюміровали і з ними виступали на сцені заводського клубу, в районі. Активно допомагали працівникам Першотравневого цукрокомбінату в збиранні врожаю. Разом з учителями на волах возили торф з Нечаївки для опалення школи. Працювали в тісному контакті з учительською комсомольською організацією, яку очолювала Одинець Галина Іванівна. Ми дуже були горді за свою школу. Забути своїх учителів неможливо, так як вони увійшли в моє життя , як зразки кращого,що є в людині»..

З 1944 по 1946 рік школу очолював Шебітченко Дмитро Артемович.

У 1946 році повернувся з Радянської армії Шкурдода Федір Андрійович, який і очолював наш навчальний заклад до 1957 року.

Уже в 1946 році школа називається Першотравнева.

Шкурдода Ф.А. з членами музичного гуртка.

При Шкурдоді Ф.А. школа також була одна з кращих в районі і славилася не лише музичним струнним гуртком, гарно обладнаним фізичним кабінетом, гуртком моделювання, а й хорошим навчанням навчанням і дисципліною, добре організованим самоврядуванням учнів, роботою комсомольської і піонерської організацій. Дуже важко було працювати після війни. Не вистачало навчальних посібників . Але школа жила, працювала, домагалася хороших результатів. Не осторонь інтересів школи стояли й Першотравневий цукровий завод, колгоспи „Україна” й імені Кірова, які передали в цей час навчальному закладу вантажну автомашину, два трактори, майстерню, слюсарню з усім устаткуванням та інше майно. Було запроваджено виробниче навчання учнів старших класів на базі Першотравневого цукрозаводу. А з 1960 року введено виробниче навчання на базі колгоспу „Україна” , де була створена виробнича бригада з учнів – старшокласників по догляду за сільськогосподарськими культурами. Учителі стали глибше знайомити учнів із застосуванням законів науки у виробництві. Члени фізико – технічного гуртка, який працював у школі з 1947 року під керівництвом Шкурдоди Ф.А., Томенка Д. Т., Гончаренко А.В. були учасниками районних, обласних і республіканських виставок, отримували нагороди, (Шкурдода В.Ф. у майбутньому став інженером, Яненко Василь – майстром спорту, Паздніков Віктор – ученим агрономом.

В школу часто навідувалися гості. Згадує десятикласниця ( 1948 р.) Гудименко Марія, майбутня учителька , що одного разу до них приїхав С. Учителі біології Тетяніщенко Галина Сергіївна і Пазднікова Віра Григорівна разом з учнями створили прекрасні навчально-дослідні ділянки, де вирощували високі врожаї сільськогосподарських культур. За ці досягнення в 1957 році гурток юннатів став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки і отримав премію – мотоцикл.

У повоєнний час у школі працювали вчителі Потакова Марія Василівна, Гаренко Софія Іванівна, Шкурдода Федір Андрійович, Жигун Іван Степанович, Шкурдода Ганна Луківна, Точапська Серафима Павлівна, Тетяніщенко Галина Сергіївна, Черв”яцов, Левицька Л.С., Ткаченко Віра Семенівна, Гобелко М.С., Ланіна Клавдія Романівна, Касяненко Євгенія Карпівна, Носок Анастасія Тихонівна, Князь Леонтій Михайлович, Крисєва, Терещенко Євгенія Іонівна, Біда А.О., Падалко Ольга Іванівна, Друзенко Олександра Іванівна, Пазднікова Віра Григорівна, Обруч Мотрона Іванівна, Бугайов Олександр Степанович, Чубенко Олександра Антонівна.

Після Шкурдоди Ф.А. школу очолювала з 1957 по 1964 роки Касяненко Євгенія Карпівна.

При Касяненко Є.К. нашій школі було передано цукровим заводом нове приміщення–колишній гуртожиток цукрозаводу (маленька школа) на 7 класних кімнат, куди було переведено початкові класи, біологічний кабінет, бібліотеку, музичний кабінет. Пізніше там оформили невеличкий спортивний зал. Школі також передали приміщення колишнього парового млина під шкільні майстерні, а також здійснено капітальний ремонт основного шкільного будинку. На базі школи проходили педагогічну практику з української мови та літератури випускники Сумського й Ніжинського педагогічних інститутів.

У школі активно працював драматичний гурток під керівництвом учительки-пенсіонерки Гаренко Софії Іванівни . Виходила стінгазета „Шкільна правда”, у випуску якої брав участь талановитий учень Олексій Примак, що після закінчення школи і Харківського університету став журналістом, відомим у нашому краї поетом, піснярем.

У цей час працювали завучами Томенко Дмитро Тихонович, Синенко Віра Романівна, Степаненко Варвара Петрівна, учителями - Сідельникова Надія Григорівна, Одинець Галина Іванівна, Боровик Олександра Йосипівна, Ковбаса Настасія Михайлівна, Барабан М.Як., Обруч М. Ів., Барабан Марія Гаврилівна, Грицюк (Бардаченко) Олена Миколаївна, Голубченко Галина Максимівна, Медалович Ольга Миколаївна, Зеленко Таїсія Петрівна, Земелько (Друзенко) Олександра Іванівна, Князь Леонтій Михайлович, Куліш Олексій Федорович, Носок Анастасія Тихонівна, Пазднікова Віра Григорівна, Потапова Марія Василівна, Притико Іван Назарович, Падалко Ольга Іванівна, Синенко Клавдія Романівна, Синенко Віра Романівна, Томенко Надія Романівна, Терещенко Євгенія Іонівна, Тетяніщенко Галина Сергіївна, Ткаченко (Мостипан) Віра Семенівна, Одинець Ганна Іванівна, Сідельникова Надія Григорівна, Точапська Серафима Павлівна, Коваленко Василь Мусійович, Лобас Анатолій Васильович, Богомаз Антоніна Миколаївна, Озаренко Галина Прохорівна, Спащанська Катерина Єпіфанівна, Гладушко Володимир Іванович, Пересадько Валентина Григорівна, Жвавий Володимир Миколайович, Плахотнікова Світлана Костянтинівна, Слюсаренко Надія Петрівна, Решетняк Григорій Митрофанович, Соловей Анатолій Антонович, піонервожатими – Ільїнова Ніна Михайлівна, Крисєва Тамара Миколаївна, Барабан Ольга Іванівна, Резнік Ольга Андріївна, завгоспом – Діденко Олексій Никонович, лаборантами – Бондар Олександр Федорович, Петрусенко Микола, бібліотекарем – Івченко Олена Опанасівна, рахівником – Зозуліна Валентина Вікторівна, технічними працівниками – Коваленко Ганна Денисівна, Михайличенко Ольга Григорівна, Нагорна Мотрона Сисоївна, Чикирис Марія Федорівна, Обруч Наталія Олексіївна , Кожем”якіна Лідія Данилівна, Клятенко Наталія, Зьоменко Ганна , Демченко Надія Андріянівна, Сова Анастасія Федорівна, Шевчук Катерина Яківна, Білоножко Параска Іванівна, Циба Софія Григорівна, Клигуненко Параска Іванівна, Нечепуренко Наталія Сидорівна, Владімірова Настасія Федорівна, Бугаєнко Марія Федорівна, Довгоп”ят Євдокія Андріївна, бухгалтерами – Галайда Ганна Григорівна, лаборантами – Носок Микола Тихонович, Откидач Петро Олександрович.

Після Касяненко Є.К. школу очолював з 1964 по 1967 рік Хрущов Василь Олександрович, молодий, дуже енергійний педагог, чудова людина..

При ньому була побудована велика цегляна майстерня, де зараз розміщено блок початкових класів і комбінована майстерня школи. Було посаджено фруктовий сад, діяли виробничі бригади. Активно працювали гуртки драматичний, співочий, математичний, фотографічний. Прийшли у школу вчителі Хрущова Надія Григорівна, Фесенко Віталій Никифорович,

Князь Алла Леонтіївна, Білоніжко Матвій Герасимович, Яцун Галина Миколаївна, Холод Василь Семенович, Пазднікова Лідія Григорівна, Вовк Степан Григорович, Бойко Марія Михайлівна, піонервожата – Флярко Параска Олександрівна, бібліотекар – Кругляк Валентина Василівна, техпрацівники – Михайличенко Катерина Никонівна, Ліщенко Олександра, Михайлик Георгій Оврамович, лаборантом – Петрушенко Микола Павлович. Після Хрущова В.О. школу очолювала з 1967 по 1968 роки Степаненко Варвара Петрівна. Завучем працювала Касяненко Євгенія Карпівна. Прийшли нові працівники - Откидач Лідія Григорівна, Куценко Євдокія Андріївна, Михайличенко Олексій Ілліч, Шаповаленко Григорій Павлович.

У 1968 році на 15 Всесоюзному з’їзді профспілок у Москві, на якому делегатом від Сумщини була Вовк Алла Леонтіївна, було оголошено про присвоєння звання Героя Соціалістичної Праці групі вчителів, у т.ч. і вчительці Першотравневої школи Касяненко Євгенії Карпівні.

Після Степаненко В.П. директором школи став Салій Григорій В’ячеславович. Він очолював Першотравневу школу до 1980 року.

Завучами працювали Степаненко Варвара Петрівна, Малишева Лідія Іванівна. Вчителями –Касяненко Євгенія Карпівна, Синенко Віра Романівна, Спащанська Катерина Єпіфанівна, Лендель Марія, Будюк Микола Григорович, Лоза Світлана Андріївна, Кривонос Любов Миколаївна, Юрченко Галина Іванівна, Белькевич Віктор Володимирович,

Волочаєва Галина Володимирівна, Ткаченко Віра Семенівна, Куліш Олексій Федорович, Томенко Дмитро Тихонович, Терещенко Євгенія Іонівна, Тетяніщенко Галина Сергіївна, Озаренко Галина Прохорівна, Пазднікова Віра Григорівна, Падалко Ольга Іванівна, Томенко Надія Романівна, Ланіна Клавдія Романівна, Носок Анастасія Тихонівна, Друзенко Олександра Іванівна, Зеленко Таїсія Петрівна, Грицюк(Бардаченко) Олена Миколаївна, Боровик Олександра Йосипівна, Одинець Галина Іванівна, Обручева Мотрона Іванівна, Білоніжко Матвій Герасимович, Яцун Галина Іванівна, Холод Володимир Семенович, Жвавий Володимир Миколайович, Откидач Лідія Григорівна, Фесенко Віталій Миколайович, Бондар Олексій Федорович, Коваленко Василь Мусійович, Лисун Катерина Іванівна, Гавриленко Віра Федорівна, Колесник Віталій Анатолійович, Брек Лідія Іванівна, Ковбаса Анастасія Тихонівна, Кононенко Надія Дмитрівна, Гайдуков Микола Миколайович, Князь Алла Леонтіївна, Малесенко Зінаїда Опанасівна, Смирнова Галина Іванівна, Озаренко Галина Прохорівна, Лисун Катерина Іванівна, Галайда Володимир Ілліч, Михайлик Георгій Оврамович, Соколенко Поліна Степанівна, Сурай Андрій Васильович, Ковбаса Галина Іванівна, Колесник Віталій Анатолійович, Бойко Ганна Михайлівна( старша піонервожата), Мандрика Валентина Михайлівна (старша піонервожата), Салій Ніна Григорівна, Чікілевська Людмила Михайлівна, Кордуняк Георгій Михайлович, Самчук Володимир Петрович, Бохан Олександр Іванович, Сохань Надія Миколаївна, Садовський Олександр Миколайович, Хмеловський Олексій Якович, Чевгуз Лідія Федорівна, Ковбаса Іван Миколайович, Базарний Володимир Анатолійович, Марченко Лариса Миколаївна, Почепцов Віктор Федорович, Синенко Олександр Іванович, Скрипченко Євдокія Петрівна, Гудименко Тамара Василівна, Мелах Володимир Олексійович, Клименко Марія Василівна, Клименченко Віра Іванівна, Давиденко Людмила Михайлівна, Гринь Валерій Федорович, Бохан Ніна Олександрівна, Циба Галина Вікторівна, технічні працівники – Гаврик Тетяна Терентіївна, Зозуліна Валентина Вікторівна, Кругляк Валентина Василівна, Михайліченко А.І., Пазднікова Лідія Григорівна, Шаповаленко Григорій Павлович, Довгоп”ят Євдокія Андріївна, Демченко Надія Андріївна, Ліщенко Олександра Миколаївна, Білоножко Параска Іванівна, Михайліченко Катерина Миколаївна, Куценко Євдокія Миколаївна, Ситник Василь Павлович (завгосп), Коваленко Ганна Денисівна, Нагорна Мотрона С., Кончев Юрій Григорович, Литвиновський Сергій, Синенко Віра Яківна, Литвиновська О. Ігнатівна, Денисенко Микола Федорович, Гудименко Ніна Василівна, Козлов Віктор Федорович, Зуєва Віра Павлівна, Зуєва Віра Миколаївна, Матюха Катерина Іванівна, Сиваш , Ягупа Григорій Олексійович (завгосп), Зінін Володимир Миколайович, Барахта Марія Андріївна.

У школі добре працювали гуртки співочий, краєзнавчий, математичний, Салій Г.В. керував навчальним закладом до 1980 року. Саме тоді школа отримала два легкових і один вантажний автомобіль. Побудовано гараж для автомобілів. Організовано автоклас для вивчення автомобільної справи. У школі активно працював КІД під керівництвом Друзенко О.І., що мав декілька секцій. Як згадує Олександра Іванівна, КІД проводив цікаву роботу: конкурси політичних плакатів, політичної пісні, зустрічі, мітинги, вечори. Але особливо плідно працювала секція юних слідопитів, які проводили велику пошукову роботу по встановленню імен невідомих воїнів, похованих у братській могилі на станції Путійська. Слідопити КІДу школи встановили раніше невідомі імена 48 воїнів, що загинули в листопаді 1943 року на цій станції. А зі списків мертвих було викреслено Гринькіна Миколу Івановича, що чудом залишився живим і прислав юним слідопитам свого листа з далекої Мордовії.

Члени КІДу провели цікаву зустріч з живим учасником Путійської трагедії Бунчуком Миколою Івановичем, мешканцем Дніпропетровська.

Горох В’ячеслав Павлович керував школою з 19 серпня 1980 по 14 листопада 1984 року. Завучем працювала Вовк Агнія Леонтіївна. Прийшли нові вчителі – Краснобрижа Марія Єгорівна, Бабич Тетяна Володимирівна,

Горох Софія Олексіївна, Воронкова Наталія Олексіївна ,

Шевченко Микола Іванович, Шкриль Віталій Олексійович, Рейда (Носок) Людмила Олександрівна, Тукман Михайло Олексійович, Кривенко Тетяна Володимирівна, старшими піонервожатими працювали Семеняка Алла Володи За період керівництва Гороха В.П. було переведено навчання учнів в одну зміну, побудували тир, розпочали клеїти шпалери в класах і кабінетах, поліпшили матеріальну базу школи, класу автосправи .У цей час учні школи під керівництвом учителів багато подорожують по Радянському Союзу. Вони побували в Ленінграді, Симбірську, Києві, Кіровограді, Москві.

мирівна, Краснобрижа Олена Анатоліївна. Лисаченко Віра Іванівна була директором школи з 15 листопада 1984 по 8 серпня 1988 року.

За цей період у школі змонтовано водяне опалення, яке було під”єднано до ТЕЦ цукрового заводу, по класах були встановлені нові меблі, придбано новий вантажний автомобіль, поновили стенди в кабінеті автосправи, був створений і активно діяв шкільний музей Бойової та Трудової справи. При відкритті пам’ятника на станції Путейська воїнам, які загинули під час війни, члени КІДу під керівництвом Друзенко О.І. організували зустріч з рідними та близькими воїнів , похованих у братській могилі.

У школу прийшли працювати Литвиненко Олег Іванович, Браженко Віра Іванівна, Діденко (Липа) Ольга Олексіївна, Гуленко Любов Миколаївна, Могила(Демиденко) Валентина Володимирівна, Одинець Алла Миколаївна, Бицан Лідія Миколаївна, Горбач Ольга Едуардівна.

Серженко Віктор Григорович очолював школу з 1988 по весну 1995 року.

Це була тоді звичайна середня сільська школа. У дванадцяти класних кімнатах, які знаходяться в трьох приміщеннях навчалося 230 учнів. П»ять класів розташовувалися в колишньому гуртожитку. Половину будинку займала їдальня цукрового заводу, а половину – школа. В школі - вона була одиннадцятирічкою - працювало 30 педагогів. Вісімнадцять з них – випускники школи. Переважна кількість мали вищу освіту або навчалися у педінститутах.

Навчання і виховання йшло нероздільно. Значна частина дітей була хорошистами і мали міцні знання . Кожного року школа випускала медалістів, серед них була і Прокопенко Наташа. Активними учнями в школі були Садовська Наташа, Козленко Валя, Малесенко Люда, Слюсар Сергій, Браженко Сергій, Синенко Павло і інші. Шкільна бібліотека налічувала 8,5 тис. підручників та 11 тис. книг художньої літератури.

За період керівництва Серженка В.Г. в школі було започатковано ряд нових ініціатив. Для проведення ігор „Зірниця” і „Зоря” учні 4 – 11 класів на два дні виїжджали до річки Сейм. У 1989 році для поліпшення спортивно – масової роботи в школі було закуплено нестандартне спортивне обладнання, різноманітні ТЗН.

З метою обміну досвідом роботи , поширення традицій, зміцнення дружби між своєю і Слобідською школою( була і є така школа в селі) було започатковано обмін учнівськими делегаціями, які протягом певного часу навчалися в сусідніх школах.

Школа отримала 20 га землі, на якій учні вчилися разом з вихованцями Слобідської школи вести підсобне господарство, отримуючи додаткові кошти на свої потреби. Директорів шкіл, Серженка В.Г. і Бохана О.І., підтримав голова правління місцевого колгоспу « Україна» Шестак Г.І., який закріпив за школою головного агронома колгоспу Солов*я В.А. і бригадира комплексної бригади Савченка І.І., щоб ті порадами допомагали школі вести господарство. Велику допомогу навчальному закладу подавав і директор радгоспу ім. Б.Хмельницького Мірошниченко С.В.

Десять сімей вчителів також взяли 16 га землі і розпочали її спільно обробляти.

В школі активно працювали гуртки під керівництвом вчителів-мовників Л.О. Носок, В.І.Браженко, В.В.Могили, «Умілі руки» - Ю.А.Носок та Тукман М.О., фізики – Курсенка С.П. Останнього в школі називали архітектором, бо під його керівництвом школа сама для своїх вчителів будувала житло. В навчальному закладі працювали учительські династії Вовк А.Л. (хімія), Вовк С.Г.(музика, до речі – він замітив талант і вивів у життя майбутню зірку естради Віталія Білоножко),

Вовк В.С.( ДПЮ), Носок Ю.А.(початкові класи), Носок Л.О.(російська мова та література), Литвиненко І.В.(російський словесник) і Литвиненко О.І.(географія), Синенко О.І.(фізрук) і Синенко Н.Г.(біологія), Курсенко С.П.(фізика) і Курсенко Ю.Г.(математика).

Учні разом з учителем трудового навчання Тукманом М.О. вирощували в школі плодові і декоративні деревця, які висаджували на території села, а також планували висадити біля красивої двоповерхової нової школи, яку в цей час розпочали будувати.

Учителі Першотравневої і Слобідської шкіл з метою підвищення ефективності навчально - виховного процесу спільно проводили педради, профспілкові, партійні збори.

У 1991 році в селі розпочалося будівництво нової типової будівлі Першотравневої школи на 435 місць, (і плавальний басейн там повинен бути), яку , на жаль, не спромоглися закінчити; побудовано автодром (1,5 га) для здійснення практичної їзди на автомобілях під час вивчення автосправи.

Школу поповнили нові вчителі – Білоброва Валентина Олександрівна, Вовк Олена Олексіївна, Вовк Віктор Степанович, Ліщенко Тамара Валентинівна, Хмелівська Інна Миколаївна, М”яус Тетяна Василівна, Мішеніна Ірина Петрівна.

Вовк Алла Леонтіївна тимчасово виконувала обов’язки директора школи з весни 1995 по кінець серпня 1995 року.

Жильченко Олександр Володимирович здійснював керівництво школою з кінця серпня 1995 року до початку грудня 1998 року ( він був 16 директором).

Завучем працювала Литвиненко Інна Валентинівна.

З*явилися в 90- х роках нові вчителі - Бондар Оксана Іванівна, Чорнодуб Людмила Валентинівна, Безлюдний Валерій Володимирович, Бохан Сергій Олександрович, Бутова Світлана Іванівна (бібліотекар), Серженко Зінаїда Олександрівна (лаборант), Ковбаса Ольга Миколаївна ( лаборант).

На початку 1998 року, після чергової реорганізації, школа стала називатися загальноосвітньою школою І – ІІІ ступенів, втративши таким чином свою власну назву „Першотравнева”.

У цей час дирекція школи відмовилася від другого навчального приміщення (маленької школи), залишивши за собою один, старий, навчальний корпус, і заняття в навчальному закладі стали проводитися в дві зміни.

З грудня 1998 по вересень 2010 року директором школи пробував Бохан Олександр Іванович.

Школу поповнили нові вчителі – Солдатенко Олена Миколаївна, Закоморна Валентина Петрівна, Здоровцова Катерина Миколаївна,

Глобенко Діана Анатоліївна, Барсукова Людмила Іванівна, Прядка Сергій Григорович, Торчинович Олена Петрівна, Браженко Лідія Іванівна (педагог-організатор), Семеняка Ольга Миколаївна, Бохан Наталія Григорівна, Невкапса Алла Іванівна (педагог – організатор), Білик(Бондаренко) Оксана Володимирівна, Нештенко Галина Іванівна, Кантур Ольга Олександрівна, Гриценко Тамара Іванівна, Кривенко Алла Іванівна, технічні працівники Джафарова Світлана Олексіївна, Слюсар Ганна Дмитрівна, Обруч Валентина Григорівна, Матвієнко Світлана Михайлівна, Одинець Валентина Миколаївна, Коник Ірина Михайлівна, Друзенко Оксана Іванівна, Солдатенко Олена Миколаївна, Семеняка Олена Миколаївна, Садовська Марія Федорівна, Кривенко Галина Володимирівна, Гела Ніна Василівна, Євтушенко Лідія Іванівна, Петрушенко Тетяна Петрівна, Білоброва Алла Олександрівна, Зуєва Раїса Василівна, Чорнодуб Людмила Валентинівна, Нештенко Галина Іванівна , Семеняка Микола Петрович, Брек Микола Дмитрович, Кривенко Віктор Петрович, Одинець Сергій Миколайович, Демченко Сергій Володимирович, Бицан Микола Овсійович, Носок Юрій Анатолійович, Кривенко В’ячеслав Іванович, Білоножко Олексій Кузьмич, Штаненко(Коник) Анатолій Васильович, Нештенко Віктор Миколайович, Самчук Юрій Володимирович, Оберлянд Костянтин Юрійович, Серженко Зінаїда Олександрівна. .

На 2006 рік школа стала однокомплектною, у ній навчалося близько 170 учнів. Працює 18 педагогів, серед них - Литвиненко Інна Валентинівна – заступник директора з НВР, учитель зарубіжної літератури; Липа Ольга Олексіївна – заступник директора з ВР, учитель ОБЖД; Литвиновська Лідія Олексіївна – педагог – організатор, Бохан Ніна Олександрівна, Гриценко Тамара Іванівна ( українська мова й література), Носок Людмила Олександрівна (зарубіжна література), Білоброва Валентина Олександрівна (математика), Безлюдний Валерій Володимирович (математика, інформатика), Литвиненко Олег Іванович (географія, біологія), Кривенко Алла Іванівна (хімія, біологія),Серженко Віктор Григорович, Бохан Олександр Іванович (історія, правознавство), Бондаренко Оксана Володимирівна (англійська мова), Прядка Сергій Григорович (фізична культура, футбол), Тукман Михайло Олексійович (трудове навчання), Нештенко Галина Іванівна, Горбач Ольга Едуардівна, Одинець Алла Миколаївна, Бицан Лідія Миколаївна (початкові класи). При школі діє підготовча група, вихователем у якій працює Семеняка Ольга Миколаївна, помічником – Бохан Наталія Григорівна. Бібліотекарем у школі працює Бутова Світлана Іванівна.

За останні роки було підведено газ і побудовано автономну газову казанну для опалення шкільного приміщення ( 2000 р.), побудовано новий паркан, вимощено тротуари, посаджено парк, побудовано туалети , в тому числі окремо для учнів молодших класів, у кабінеті української мови встановлені сучасні пластикові вікна. У школі, шляхом переплану

Кiлькiсть переглядiв: 2582

Коментарi

  • EnotCug

    2017-04-12 05:17:48

    Еноты – симпатичные, смекалистые и невообразимо обаятельные творения. Благодаря этому эти зверьки часто стают популярными звездами интернета,вытесняя всеми любимых – котов. Понаблюдав за шалостями этих чудных зверушек, ни один человек просто не сможет остаться к ним безразличным, ведь на них ну никак невозможно смотреть без восторга. Они милые, забавные и очень любопытные – в них просто трудно не влюбиться. Кроме этого, еноты очень любят вкусненькое, в чем очень похожи на нас. Их живые глазки окаймленные черной шерсткой прибавляют их милой мордочке особое обаяние и выразительность [url=https://24enota...